Що таке гліцерин?
Головна | Що таке гліцерин?
Гліцерин (гліцерол, glycerol) – сполука органічної етимології, найпростіший триатомний спирт (тріол). З інших назв, які можуть застосовуватися для позначення: 1,2,3-тригідроксипропан та 1,2,3-пропантріол. На противагу найпростішим діолам, нетоксичний. Як добавка до їжі під кодом Е422 дозволений для застосування у харчопромі.
Гліцерин фізико-хімічні властивості має унікальні, що лежить в основі досить широкої сфери його застосування. І у виробничих цілях, і в побуті речовина задіюється у чималому переліку процесів. Що таке гліцерин і для чого він потрібен, далі розглянемо детальніше.
Каталог
Залиште свій номер телефону для уточнення більш детальної інформації і ми Вам перетелефонуємо.
Гліцерин: формула
Визначити, що у тому чи іншому випадку розглядається гліцерин, формула речовини може допомогти.
Хімічна виглядає так: C3H8O3, або C3H5(OH)3.
Раціональна – ось так: HOCH2-CH(OH)-CH2OH.
Фізичні властивості
Чистий гліцерин – це в’язка рідка прозора речовина, що не має запаху та забарвлення, зате солодкуватий на смак («glycos/глікос» у перекладі з латинської означає «солодкий»), важчий за воду.
Колірні параметри є своєрідним індикатором якості. Дозволяють візуально визначати якісний рівень продукту. Абсолютна прозорість та відсутність кольору – ознаки високої якості гліцерину. Якщо в рідині спостерігаються жовті, коричневі чи інших відтінків домішки, це свідчить про низький ступінь очищення.
Гліцерин має високу гігроскопічність. Активно притягує молекули води із навколишнього середовища. Поглинання вологи з повітряного простору відбувається в обсязі до 40 % по масі.
Без обмежень піддається розчиненню у воді (змішується з водою в будь-яких співвідношеннях). При цьому актуалізуються виділення теплоти та зниження загального об’єму розчину. Водно-гліцеринові суміші мають нижчу температуру плавлення, ніж кожен з компонентів окремо. Т кипіння водних розчинів знижується зі зменшенням концентрації. Також для них характерні низькі температурні режими замерзання.
Непогане розчинення речовини відбувається і в таких середовищах, як метанол, етанол та диметилкетон, сукупність спирт + ефір/метилтрихлорид. Малорозчинна в етоксиетані, інших ефірах і, в цілому, в натуральних розчинниках. Нерозчинна у вуглеводнях, як от феніловому водні, петролейному ефірі, сірковуглецю, чотирихлористому вуглецю, трихлорметані, жирах та бензині. Сама ж є хорошим розчинником великого переліку інших сполук, зокрема органіки та неорганіки (цукру, солей, лугів, гідроксибензолу, йоду, брому, тимолу, хлориду ртуті та ін.). Поєднання з нафталіном, його вторинними сполуками та деякими іншими речовинами приводить до утворення азеотропів (азеотропних сумішей), тобто таких сукупностей низки рідин, у яких склади збігаються в рідкій та паровій фазах (не відбуваються зміни під час кипіння).
Молярна маса – 92,1 г/моль.
Густина – 1,261 г/см³.
Термовластивості: t плавлення – 18 ℃, t спалаху – 160 ℃, t кипіння (з розклад.) – 290 ℃, t самозаймання – 393 ℃.
Хімічні властивості
У випадку з хім. властивостями гліцерину, проглядається їхня типовість для поліспиртів (поліолів). Дуже нагадують особливості етиленгліколю.
Виділимо основні реакції, які описують гліцерин, властивості хімічні цієї речовини:
- взаємодія зі сполуками, сформованими воднем та галогенами, чи галоїдами Р → моногалогенгідрини й дигалогенгідрини;
- етерифікація кислотами (карбоновими та мінеральними, що містять кисень) → визначені естери. Приклад: гліцерин + азотна к-та ꞊ тринітрат (нітрогліцерин);
- нагрівання зі сполуками, які забирають воду (сірчанокислий калій) → дегідратація → пропеналь (найпростіший ненасичений альдегід з гостро неприємним запахом);
- окислення → гліцеральдегід, ацетоз або дигідроксипропанова к-та.
Отримання – способи та історія
1779 рік – саме цей час вважається початком довгого і важливого шляху гліцерину. Цього року шведський хімік-фармацевт Карл Вільгельм Шеєле вперше синтезував гліцерин під час омилення жирів за участю свинцевих оксидів. Вчений нагрівав оливкову олію з оксидом свинцю і отримував необхідну рідину. Після цього він, проводячи численні дослідження, довів, що можна використовувати й інші жири та олії, оскільки всі вони мають солодку основу. Довго саме метод Шеєле задіювався для того, щоб гліцерин отримання актуалізував. Значна частина речовини й сьогодні добувається при жироомиленні як побічний продукт.
Пропонуємо ознайомитися зі ще двома історичними способами отримання:
- Коли на зорі ХIХ століття застосування гліцерину широко розповсюдилося, охопило багато промислових галузей, які почали використовувати властивості гліцерину, виникла потреба у збільшенні виробничих обсягів. Особливу увагу вивченню речовини приділяв шведський учений Мішель Ежен Шеврель. Саме з його руки було присвоєно назву, яка використовується досі. І саме він – засновник першого запатентованого пром. способу одержання гліцерину. Метод Шевреля оснований на обробці жирових компонентів, у яких міститься гліцерин у вигляді змішаних тригліцеридів карбонових кислот, вапном або лугом. Є чимало країн, у яких цей варіант займає важливе місце і донині.
- Середина ХІХ ст. (а точніше 1853 р.) – час народження другого пром. способу, в основі якого – перемішування та тиск на комплекс жири + вода. Робочий температурний режим – 180-200 ℃. У таких умовах жири чудово розщеплюються на гліцерин та жирні кислоти. Охолодження приводить до випливання кислот на поверхню. Цей винахід належить відомому вченому-хіміку А. Тілгману. Це основний та популярний до сьогодні спосіб синтезу рослинного гліцерину.
Багато сучасних синтетичних методів ґрунтуються на задіянні в якості джерела гліцерину – продукту нафтоперерабртки пропену. Матеріал хлорують при 450-500 ℃, отримують хлористий аліл, потім приєднують до нього HClO і виходять хлоргідрини, омилення яких лугом й дає гліцерин. Трансформація хлористого алілу в гліцерол лежить в основі й низки інших методів. Як варіант – отримання через окислення пропену в пропеналь з використанням ізопропанолу через утворюваний проп-2-ен-1-ол.
Окрім сказаного, джерелами гліцерину можуть виступати продукти гідролізу крохмалю та деревне борошно. Актуальні гідрогенізація моносахаридів і гліколеве бродіння цукрів. Також гліцерин – побічний продукт виробництва біопалива.
Навіщо потрібен гліцерин?
Гліцерин – що таке, зрозуміло. А де ж він таки застосовується? Сфери, в яких актуальне застосування речовини – найрізноманітніші: харчове (застосування в виробництві емульгаторів), косметологічне (для пом’якшення шкіри та утримання вологи, особливо популярним є використання гліцерину в складі ламелярного крему для рук) та фармацевтичне виробництва (має пом’якшувальну дію на шкіру, проте взаємодія з іншими лікарськими засобами не досліджена повноцінно), целюлозно-паперовий, текстильний та шкіряний напрямки, пластмасове виробництво, радіо- й електротехніка, військова справа (для виготовлення динаміту і пороху), друкарство, тютюновий сегмент (для виробництва основи для електронних сигарет), побут тощо.
Харчовий гліцерин, або добавка Е422 без запаху, вводиться до різних груп харчових продуктів для поліпшення їх як зсередини, так і ззовні.
Технічний гліцерин необхідний для вирішення різних завдань, часом навіть дуже несподіваних. Так, наприклад, ним заповнюють вібростійкі манометри, торцеві ущільнювачі мішалок тощо.
Знаючи, що таке гліцерин, які властивості має, як отримується і де застосовується, відкриваєш для себе всю повноту цього матеріалу. Якщо потрібні додаткові відомості або готові зробити замовлення, зв’яжіться з нашими контактними особами й за мінімальний час узгодьте все необхідне. Наша компанія пропонує купити гліцерин недорого зі швидкою доставкою по Україні. Кожному замовнику – максимально вигідні та комфортні умови придбання.
Маєте запитання - напишіть нам
